Після масованого удару 6 липня, коли ППО не збила жодної балістичної ракети, у медіа й офіційних заявах прозвучало пояснення: в Україні критичний дефіцит ракет-перехоплювачів для Patriot.
У своїх соцмережах президент Зеленський знову звернувся начальник управління комунікацій Повітряних Сил Юрій Ігнат. Він зазначив, що і в Україні, і в світі є серйозний дефіцит перехоплювачів. Росіяни користуються цим і роблять ставку саме на балістичні цілі. Згодом цю тезу підхопили аналітики, і в медіаполі з’явилися десятки розборів зі схожими висновками.
Логіка коментаторів в соцмережах така: «У медіа публічно зізнались, що Україні немає чим збивати балістику — тепер росія битиме нею ще більше».
Скриншоти дописів
Проте ідея, нібито росія дізналася про цей дефіцит перехоплювачів із медіа і тому стала бити балістикою частіше, не витримує перевірки датами. Розкладаємо по пунктах.
Кількість балістики й «Цирконів» атаках по Києву росте місяцями — це тривала тенденція
Офіційна статистика Повітряних Сил чітко фіксує цей тренд. Протягом 2025 року росія поступово нарощувала кількість балістичних ракет у масованих ударах: якщо на початку 2025-го йшлося про кілька ракет за атаку, то восени вже відбулося кілька ударів, у яких їхня кількість перевищила 20–30.
А з кінця травня цього року росія зробила системну ставку саме на ті типи озброєння, які найважче збити, — балістику та гіперзвукові «Циркони». Їхню кількість у кожному ударі тримають стабільно високою вже понад місяць.
Тобто комбіновані удари, у яких балістика йде поряд з гіперзвуковими протикорабельними ракетами, стали відбуватись частіше, а сама кількість таких цілей за удар — більшою.
Пускові «Циркона» переїхали з Криму в Курську область — ближче до Києва
На початку року «Циркони» летіли виключно з Криму. Проте протягом лютого-березня українські сили успішно працювали по російських комплексах «Бастіон» (пускові «Цирконів») на півострові. Після цього темпи застосування помітно просіли: росіяни перейшли з чотирьох ракет за раз до двох, а паузи між пусками розтягнулися до місяця.
Ситуація змінилася у травні. Відтоді у зведеннях Повітряних Сил районом пуску «Цирконів» дедалі частіше фігурує Курська область.
Скриншоти зведень Повітряних Сил
Географічно Курська область значно ближче до Києва, ніж Крим. Це суттєво скорочує час підльоту ракет і спрощує логістику для повторних ударів по столиці. Перекидання пускових установок ближче до кордону — продуманий крок. Так росія вирішила одразу два завдання: убезпечила свої комплекси від українських ударів у Криму та отримала вигідніший плацдарм, щоб атакувати столицю балістикою та перенасичувати нашу систему ППО.
Шахеди стабільно збивають на 90%+, балістику — ні. Тому ставка йде саме на балістику
Раніше росія могла тероризувати Київ шахедами, бо мобільні вогневі групи (МВГ), РЕБ та дрони-перехоплювачі ще не навчились так ефективно їх глушити й збивати. Зараз навчились. Дронів запускають ті самі сотні за удар, часом навіть більше, ніж узимку, — але відчутного терористичного ефекту це вже не дає. Часто шахеди глушать ще на підльоті до міста.
Якщо подивитися на щоденні звіти Повітряних Сил, з цієї весни показник збиття та глушення ворожих дронів стабільно тримається вище 90%. Класичні комплекси ППО з типовою комплектацією також можуть впоратися із крилатими ракетами, що теж помітно у зведеннях Генштабу. Змогу ж збивати балістику має обмежене коло ракет, яких в нас обмаль.
Логічно, що росія, побачивши, який тип зброї в неї ще реально працює, а який уже ні, перенесла ставку з дронів на балістику.
І цей дефіцит — не таємниця, яку відкрили лише зараз. Про нестачу ракет системно повідомляла західна преса ще у минулі роки. І йдеться не лише про Україну, а й про світові виробничі потужності загалом.
Lockheed Martin, єдиний виробник ракет-перехоплювачів PAC-3 для Patriot, у 2025 році виготовив трохи більше 600 таких ракет — і лише зараз, за новою угодою з Пентагоном, планує наростити виробництво до 2000 на рік, і то не раніше 2030-го. Наскільки це небагато, стало очевидно під час останньої ескалації конфлікту з Іраном: у перші чотири дні війни США та Ізраїлю проти Ірану коаліція витрачала близько 225 ракет Patriot на день, тоді як виробничі потужності Lockheed видавали лише 1,7 на день — тобто витрати перевищили виробництво більш ніж у 130 разів.
Дивно припускати, що розвідка країни, яка веде проти нас повномасштабну війну п’ятий рік, нічого про це не знала.
Тож у соцмережах плутають причину і наслідок.
Не так: «публічно повідомили, що ракет немає → росія стала бити частіше». А так: «росія знала про дефіцит → тому почала бити частіше й масованіше саме балістикою».
Чому це важливо
Подібні звинувачення у соцмережах грають на руку ворогу, адже зміщують фокус із реальної проблеми на пошук винних усередині країни. Коли в інфопросторі гуляє думка, що причиною масованих обстрілів є чиясь заява чи публікація в медіа, це підсвідомо знімає відповідальність із самого агресора. Росіяни прораховують цей ефект: паніка, взаємні звинувачення та зневіра послаблюють суспільство зсередини.
Паралельно з балістичним тиском росія зараз нарощує і психологічний. Нас виснажують не лише під час самих обстрілів, а й постійним очікуванням наступної атаки та нагнітанням страху в інформаційному полі. Цей механізм залякування ворог використовує системно — подібну тактику штучного роздування паніки та маніпуляцій емоціями ми вже детально аналізували в матеріалі про реальні цілі російського «Орєшніка».
Критичний дефіцит зенітних ракет для комплексів Patriot — це сувора реальність, яку ворог бачить на полі бою за результатами своїх же атак. Проблема виснаження світових запасів озброєння є занадто масштабною, щоб її можна було приховати мовчанням. Тому реакцією на такі виклики має бути не пошук внутрішніх ворогів, які «проговорилися», а зусилля з пошуку рішень щодо постачання та виробництва перехоплювачів.