Ще рік тому Андрій жив звичайним цивільним життям - працював адміністратором автомийки, будував плани на майбутнє та не уявляв себе у військовій формі.
Про це повідомляє 5 Слобожанська бригада «Скіф» НГУ.
Сьогодні гвардієць 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ несе службу на Харківщині. І хоча у війську він лише пів року, за цей час його погляди на службу та власне майбутнє суттєво змінилися.
«Я не був військовим і не планував ним ставати. Просто життя склалося так, що сьогодні я тут і виконую свою роботу», – розповідає Андрій.
Він народився в Одесі, певний час жив і працював у Харкові та Києві. До початку служби його професійне життя було далеким від армії. Військова форма не була його мрією чи заздалегідь визначеним планом. Проте повномасштабна війна змінила звичний хід життя мільйонів українців. Перед Андрієм, як і перед багатьма іншими, постала нова реальність та відповідальність.
Перші місяці служби стали для нього періодом адаптації. Військова дисципліна, нові обов'язки та відповідальність суттєво відрізнялися від цивільного життя. Та освоїтися допомогли люди, які були поруч.
«Мені пощастило з колективом. Це, мабуть, найважливіше. Коли поруч нормальні люди, служити набагато легше», – зазначає Слобожанський «Скіф».
За його словами, підтримка побратимів стала одним із головних факторів, які допомогли швидше звикнути до нового середовища та зрозуміти особливості військової служби.
«Коли приходиш із цивільного життя, спочатку все незвично. Але поступово звикаєш і починаєш розуміти, наскільки важлива твоя робота», – пояснює Андрій.
Сьогодні він виконує завдання на блокпосту. Для водіїв це може бути лише кілька хвилин перевірки документів, однак для військовослужбовців така служба є частиною системи безпеки та контролю. Перевірка документів, спостереження за ситуацією та виявлення потенційних загроз – щоденна робота, яка має значення для безпеки міста.
Сам Андрій говорить про свою службу без зайвого пафосу. Для нього це насамперед відповідальність і сумлінне виконання завдань.
«Кожен на своєму місці робить те, що має робити. Це звичайна робота, але вона потрібна», – говорить військовослужбовець.
За час служби Андрій не стикався із серйозними конфліктами чи надзвичайними ситуаціями. Більшість людей, за його словами, ставляться до перевірок із розумінням. Попри складність служби, у військових буднях залишається місце для простих людських моментів. В Андрія немає особливих талісманів чи оберегів, однак гарний настрій іноді може подарувати зовсім звичайна річ.
«Буває по-різному. Але іноді навіть зустріч із собакою на посту може зробити день кращим», – усміхається Андрій.
Для когось це дрібниця, але саме такі моменти допомагають залишатися людиною навіть у складних умовах війни. Ще пів року тому Андрій не планував пов'язувати своє життя з військом. Сьогодні ж він уже замислюється над тим, щоб продовжити службу і після завершення війни.
«Після перемоги хотів би залишитися на службі. Можливо, на іншій посаді, але продовжити свій шлях у війську», – розповідає Слобожанський «Скіф».
Його історія показує, як сильно війна може змінювати життєві плани. Людина, яка ще вчора працювала в цивільній сфері й не бачила себе у військовій формі, сьогодні виконує завдання із забезпечення безпеки та вже бачить своє майбутнє у строю.
