У підрозділі прикриття повітряного простору 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ Олександр з позивним «Марік» зазвичай за кермом позашляховика.
Про це повідомляє 5 Слобожанскьа бригада «Скіф» НГУ.
В екіпажі кожен боєць може замінити побратима. Так і сталося взимку двадцять третього року, коли Олександр відкрив вогонь з кулемета.
«Виїхали по тривозі, часу було дуже мало. Розвернулися, довелося одразу працювати. Перший свій «шахед» підбив у 23 році, дуже хвилювався. Є розуміння, що цей «шахед» несе вибухівку, від якої можуть постраждати люди, інфраструктура» - розповів Слобожанський гвардієць.
Віталій «Вій», кулеметник підрозділу прикриття повітряного простору.
«Він заскочив, почав бойову роботу, одразу знайшов ціль і почав по ній працювати. Він навіть не помітив, як поцілив, ціль почала знижуватися і впала, а він ще шукав її. Воно ж вибух приходить трохи пізніше», - пригадує Вій.
Олександр із Маріуполя, до повномасштабного вторгнення працював на «Азовсталі», згодом – на комбінаті Ілліча. Почувши перші вибухи 24 лютого, не злякався, бо поряд – зона Операції об’єднаних сил. Згодом зрозумів – треба рятувати родину, дружину та доньку. Виїжджали напівофіційним коридором, з собою везли кішку, двох собак та трьох цуценят.
«Виїжджали дуже довго, добу їхали до Бердянська, зазвичай за годину приїжджали, а то доба. Це була одна суцільна пробка із машин. Це було в той день, коли в наш Драмтеатр прилетіла бомба», - згадує ті дня Марік.
Родина гвардійця зараз у Дніпрі. Олександр пішов на фронт наприкінці двадцять другого року. Воювати починав у піхоті, разом із побратимами тримали оборону в Серебрянському лісництві на Луганщині. Там дістав поранення, а після лікування повернувся до свого підрозділу.
«Тільки що змінився, прийшов до укриття і якраз мінометний обстріл. Тут порвало, тут уламок. Частину дістали, частина залишилася. Потім зі шпиталю повернувся туди ж, на ту ж позицію», - розповідає Олександр.
Після піхоти Олександр швидко, з «нуля», опанував нову спеціальність – у мобільній вогневій групі. На рахунку його підрозділу – десятки збитих «шахедів» та «Молній». За словами гвардійця, росіяни постійно змінюють тактику повітряних атак – треба вдосконалюватися і діяти на випередження.
«Вони постійно щось змінюють Різні висоти, скорості, з різних напрямків летять», - говорить Марік
Трапляється виїжджати десять разів на добу, часу на відпочинок – Обмаль. Олександр сумує за Маріуполем та відпочинком на морі разом із родиною.
«Головне захищати родину. Море це наше все, без моря дуже важко. Плавали, засмагали, пірнали… Це рідне місто, там все життя моє», - зізнається Олександр.
Чим займатиметься після перемоги, «Марік» не думає. Важливіше для нього справа, якою він займається зараз. Хоче частіше бачитися з родиною і щоб донька з дружиною були у безпеці.
