Коли 24 лютого 2022 року Харків прокинувся від вибухів, сержант з позивним »Кот« саме їхав на службу.
Про це повідомляє 5 Слобожанська бригада «Скіф» НГУ.
Тоді він ще не знав, що попереду будуть оборона Харківського аеропорту, охорона важливих об'єктів інфраструктури, сотні змін на блокпостах і тисячі перевірених автомобілів.
Але він точно знав одне – його місце поруч із побратимами.
До повномасштабного вторгнення Антон уже мав бойовий досвід. Він тричі виконував завдання в районі проведення АТО/ООС – двічі у 2019 році та ще один раз у 2021-му. Службу проходив на Луганщині, зокрема у Старобільському районі та Біловодську.
«Це Луганська область – Старобільський район, село Михайлівка, та Біловодськ. Завдання були стандартні: чергували на опорному пункті, перебували на позиціях. Були виїзди, але загалом нічого незвичайного«, – розповідає сержант.
Антон родом із селища Коломак на Харківщині. До лав Національної гвардії України він приєднався у 2018 році. Починав службу стрільцем, однак уже через кілька місяців підписав контракт і вирішив продовжити військовий шлях у 5-й Слобожанській бригаді »Скіф«.
«Прийшов стрільцем. Потім навчався на помічника військових нарядів, отримав звання молодшого сержанта, а згодом – сержанта. Так і залишився тут. Мені подобається служба і колектив», – говорить військовослужбовець.
Ранок 24 лютого 2022 року він пам'ятає до найменших деталей. Антон їхав на службу, коли у службових чатах почали з'являтися повідомлення про терміновий збір особового складу.
«Йшов на маршрутку, їхав на службу. Дивлюся – у службових чатах уже пишуть: терміново всім прибути. Тоді ще не було повного розуміння, що відбувається», – згадує сержант.
Особовий склад привели у бойову готовність, гвардійці отримали необхідне спорядження та зброю. Згодом Антон разом із побратимами вирушив виконувати завдання з оборони Харківського аеропорту.
«Місяць пробули там. Потім нас перекинули на один із важливих об'єктів інфраструктури. Після цього повернулися до Харкова і почали виконувати завдання на блокпостах», – розповідає він.
За роки повномасштабної війни блокпост став для Антона звичною частиною служби. Для водія це може бути кілька хвилин перевірки документів, однак для військовослужбовців така робота є важливою складовою безпеки міста.
Під час перевірок військові виявляють заборонені предмети, зброю, боєприпаси та інші речі, які можуть становити загрозу для людей.
«Люди дивуються, але навіть зараз трапляються випадки, коли везуть боєприпаси. Буває, кажуть: «Забув викласти гранату». Або везуть додому показати знайомим чи родичам. Для нас це вже буденні речі», – зазначає Антон.
За роки служби траплялися й ситуації, які вимагали миттєвої реакції. Одну з них сержант пам'ятає особливо добре. Увечері автомобіль на великій швидкості врізався у бетонні блоки на посту.
«Було близько дев'ятої вечора. Автомобіль на великій швидкості врізався у бетонні блоки на посту. Водій був у стані алкогольного сп'яніння. Нам довелося швидко звільняти дорогу, тому що за ним стояли десятки вантажівок», – згадує військовослужбовець.
На щастя, тоді обійшлося без жертв.
Сьогодні для Антона служба – це насамперед відповідальність. Щоденні зміни, робота вдень і вночі, постійна увага до того, що відбувається навколо. Без гучних слів і зайвого пафосу.
«Усі втомилися. Але треба просто спокійніше ставитися один до одного», – говорить сержант.
Попри роки війни, Антон не планує залишати службу. Каже, що звик до свого підрозділу, колективу та справи, якою займається.
«Я тут із 2018 року. Мені подобається моя справа. А що буде після перемоги – побачимо», – зазначає він.
За цими спокійними словами – роки служби, бойовий досвід і тисячі годин, проведених на виконанні завдань. Антон не говорить про свою роботу як про щось героїчне. Для нього це просто служба, яку потрібно виконувати відповідально.
І поки одні проїжджають блокпости, поспішаючи у своїх справах, він та його побратими залишаються на своїх місцях, щоб місто могло жити, працювати та рухатися далі.
«Просто реагуйте спокійно. Ми тут не для того, щоб ускладнювати життя. Ми тут для того, щоб захищати його», – говорить сержант »Кот«.
Саме з такої щоденної, непомітної для багатьох роботи й складається безпека Харківщини. І саме завдяки людям, які залишаються на своїх місцях, Україна продовжує триматися.
