Веселий – військовослужбовець батальйону оперативного призначення 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ.
Про це повідомляє 5 Слобожанська бригада «Скіф» НГУ.
На службу він долучився добровольцем у 2022 році, коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення. не зміг залишитися осторонь війни.
За роки служби він пройшов через одні з найзапекліших боїв - у Серебрянському лісі, поблизу Кліщіївки, у Вовчанську та на Куп»янському напрямку.
Свій бойовий шлях Веселий розпочав на Харківщині, а вже на початку 2023 року опинився у Серебрянському лісі.
«Там отримав перший серйозний бойовий досвід і перше поранення. Нашим основним завданням було не допустити просування противника. Відбивали штурми, тримали позиції, а коли потрібно було – й самі йшли вперед», – згадує військовослужбовець.
Серед усіх ділянок фронту, де довелося воювати, найнебезпечнішою Веселий називає Кліщіївку. Саме там йому довелося пережити одні з найважчих моментів служби.
«Там було дуже важко. Постійно працювали дрони, авіація, артилерія. Нас штурмували, ми були двічі в оточенні, але змогли вийти», – розповідає він.
За словами бійця, сучасна війна суттєво змінилася порівняно з тим, що було ще кілька років тому. Сьогодні на полі бою дедалі більшу роль відіграють безпілотники.
«Зараз це війна дронів. Їх дуже багато. Зайвий раз не висунешся, бо одразу можуть помітити. Постійно прислухаєшся, спостерігаєш, контролюєш обстановку», – каже військовий.
Окремо він згадує службу на Куп»янському напрямку, де українським захисникам доводиться працювати в умовах постійної загрози з повітря. Водночас серед важких спогадів залишаються й зовсім прості людські історії.
На одній із позицій у підрозділу жив рудий кіт, який став своєрідним талісманом для військових.
«Хотів забрати його додому після ротації. Але після одного з обстрілів він зник. Досі шкода того рудого котика», – говорить Веселий.
Не менш пам»ятною для нього стала операція у Вовчанську. Тоді група гвардійців вирушила допомагати суміжному підрозділу.
«Ми заходили невеликими групами. Довелося перепливати річку взимку – у спорядженні, зі зброєю. Було непросто, але завдання виконали», – згадує боєць.
За роки служби він неодноразово переконувався, що на війні вирішальними стають не лише зброя чи техніка, а й взаємопідтримка між побратимами.
У Серебрянському лісі разом із товаришем вони відбили атаку диверсійно-розвідувальної групи противника, а під Кліщіївкою допомогли врятувати пораненого військового із суміжного підрозділу.
Втім, найважчими випробуваннями, за словами гвардійця, нерідко стають навіть не бойові зіткнення.
«Найстрашніше – це гази та нестача води. Бувало, що доводилося довго перебувати в засобах захисту. А без води дуже важко. Одного разу ми кілька діб тримали позицію практично з мінімальними запасами. Тоді особливо розумієш цінність найпростіших речей», – говорить він.
Найбільшою підтримкою для військового залишається дружина. Саме родина допомагає знаходити сили рухатися вперед навіть після найважчих ротацій.
На запитання, що допомагає триматися вже стільки років, Веселий відповідає просто:
«Щоб вони сюди не зайшли. Щоб у нас було тихо. Щоб ця війна якнайшвидше закінчилася».
А коли його запитують про мрію, він не вагається ні секунди.
