Ми прийдемо за кожним убивцею та його сім'єю.
Якщо звичайні люди намагаються жити у світі та дружбі з сусідами, поважати своїх рідних та шанувати своє коріння, то офіцери 288 артилерійської бригади 1 танкової армії Західного ВО ЗС РФ демонструють, як чинити навпаки.
Офіцери-артилеристи російської армії своїм особистим прикладом вчать солдатів ненавидіти батьківщину своїх предків, вбивати сусідів та знищувати дітей.
Військовослужбовці 288 артилерійської бригади (абр, в/ч 30683, Муліно Нижегородської області) 1 танкової армії Західного ВО ЗС РФ беруть безпосередню участь у відкритому військовому вторгненні в Україну – повідомляє Головне управління розвідки міноборони України.
За даними розвідників, особовий склад бригади причетний до прицільних артилерійських обстрілів із важких видів озброєння населених пунктів у Сумській та Харківській областях, що призвело до значних жертв серед мирного населення.
Офіцери цієї бригади у себе в Нижегородській області постійно та масово сплачують штрафи за порушення правил дорожнього руху. Раз їм там стріляти по людях не дають, вони хоча б на дорозі наражають життя своїх співгромадян на ризик. Але ж ми не про це.
Командує цією бригадою полковник Олександр Блажко.
Що примітно, мати полковника Тамара Сергіївна Блажко родом із Полтавської області. Тому обстрілюючи Україну, полковник Блажко намагався знищити батьківщину своєї матері. Звідки така ненависть, і до кого саме – важко сказати. Чи то полковник Блажко настільки ненавидить свою матір, що захотів хоч якось їй підгадати. Чи мати полковника ненавидить свою батьківщину. У будь-якому випадку виходить зовсім не по-людськи.
Батьківщина матері – вже пройдений етап. На черзі батьківщина батька – Литва. Сергій Олександрович Блажко народився 1952 року в литовському місті Тельшяй. І на сьогодні неможливо виключати те, що Блажко-син піде обстрілювати батьківщину Блажко-батька.
Якщо комусь цікаво, як Блажко-батько ставиться до пригод свого дитяти, про це Сергія Олександровича завжди можна запитати, зателефонувавши йому за телефоном +7 (910) 792-77-29. Не їхати ж у тьмутаракань заради дюжини-другої запитань.
Ще цікаво було б поговорити з дружиною командира реактивного дивізіону 288 артилерійської бригади підполковника Олексія Мигунова, Підполковник убиває людей, а Тетяна Миколаївна Мігунова займається цілком протилежною справою – повертає людей у нормальному житті. Вона працює у муніципальному закладі охорони здоров'я «Поліклініка №1».
Бажаючі завжди можуть зателефонувати Тетяні Миколаївні Мигуновій їй за телефоном +7 (920) 040-29-22 та поставити всі питання. Хоча відповіді можуть виявитися дещо несподіваними, оскільки Тетяна Миколаївна бере активну участь у політичному житті своєї країни та партії «Єдина Росія».
Навіть не зайняти, що б таке запитати у Рейди Альбіни Раїсівни - подружжя заступника начальника штабу 288 артилерійської бригади 1 танкової армії Західного ВО ЗС РФ, підполковника Рейди Геннадія Леонідовича.
Натомість до Ірини Олександрівни Шевченки – дружини капітана Шевченка Віктора Івановича, командира 1 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону 288 артилерійської бригади 1 танкової армії Західного ВО ЗС РФ, питання народжуються самі собою.
Ірина Олександрівна працює у дитячому садку. Офіційно її місце роботи називається Муніципальний дитячий освітній заклад «Дитячий садок 120». Можна бути впевненим, що вона там дітей не вбиває. Навпаки, всіляко їх виховує, допомагає стати нормальними хорошими людьми.
Але в чому причина того, що чоловік Ірини Олександрівни – майор Віктор Шевченко помчав до сусідньої країни вбивати дітей?
Звичайно, навіть в українському парламенті знайшлася депутатка, яка говорила про якісних та неякісних дітей. Невже її наслухався майор-убивця?
У будь-якому випадку його дружині Ірині Олександрівні Шевченко можна поставити всі запитання за телефоном +7 (920) 021-83-38.
І трошки про добросусідство.
Командир батареї управління розвідувального артилерійського дивізіону 288 артилерійської бригади 1 танкової армії Західного ВО ЗС РФ, майор Пухляков Михайло Іванович народився та виріс у місті Семикаракорську Ростовської області, розташованої по сусідству з українським Донбасом. Звичайно, цікаво, що спонукало майора стріляти по сусідах-українцях. Мати майора Людмила Олександрівна Пухлякова навряд чи проллє світло на сімейні таємниці, а отець Пухляков Іван Васильович може бути підказкою.
13 лютого 2007 року батька майора Пухлякова було затримано працівниками міліції за крадіжку чотирьох секцій чавунних батарей опалення із квартири громадянина Рілья. Навряд чи син трепетно любитиме батька-злодія. Хоча, може і навпаки – батько вкрав батареї, щоб забезпечити сина, що любить, усім необхідним.
Капітан Олексій Петров командує 2 гаубичною самохідно-артилерійською батареєю 1 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 288 артилерійської бригади 1 танкової армії Західного ВС РФ. Сам він родом із Білгорода, де живе його брат Петров Гліб Ігоревіч і його мати Петрова Світлана Володимирівна.
Як саме себе поводив у дитинстві та підлітковому віці син Світлани Володимирівни Олексій ми навряд чи дізнаємося достовірно. Але якщо він став убивати сусідів-харків'ян, навряд чи був зразковим сином артистки хору Білгородського центру музичного мистецтва. Після школи майбутній капітан-загарбник виїхав із дому, щоб вивчитися на професійного вбивцю. А мати з братом його активно постачали грошима – на курсантську стипендію автомобіль купити неможливо.
Навряд чи капітан-білгородець Петров захоче розповісти, чого раптом його потягнуло вбивати своїх сусідів-харків'ян. Але про це завжди можна запитати його матері Петрової Світлани Володимирівни. Її телефон до ваших послуг: +7(910) 364-70-20.
Для артистки хору є спеціальна пропозиція. Ви, матуся, постарайтеся вивчити українську пісню «Плине кача», причому, якнайшвидше. Обов'язково знадобиться.