Три моїх перших року служби тоді ще в міліції пройшли на привокзальній ділянці. Чудес по життю там зустрічалося багато, але запам'ятався лише один випадок.
Ошивалася на площі невизначеного віку циганка Марьям зі своїм одвічним гадально-жебрацьким ремеслом. Що зветься «тертий калач» або «стріляний горобець» - досвідчена професіоналка в своїй справі. Настільки досвідчена, що працювала в поодинці без жодних помічниць. Навіть коли по вокзалу і навколо нього понатикали камер, вона якимось внутрішнім чуттям відшукала кілька «сліпих» для них зон, де і обробляла клієнтів.
У нас у відділенні вона виявлялася рідко, тому що не скупилася особливо, що не обираючи довірливих лошків до нитки, та й довести факт «охмуренія» часто було неможливо. Але мене відразу попередили - з нею наодинці в кабінеті ніколи не залишатися і не розмовляти - забовкає на раз-два.
І ось якось заступивши на чергування, знову виявляю в нашому «мавпятнику» цю Марьям, здану по зміні. Вникаю в протокол затримання, виходило, що циганка ходила по навколишніх ятках та магазинам, намагаючись купити що-небудь і розплатитися газетним клаптем. Звідусіль її посилали куди подалі, а у відносно дорогому магазині косметики затримали через влаштованого нею скандалу.
Я давай її підколювати з напарником: «Що це ти, Марьям, вирішила тепер продавців охмурять - гіпнотизувати? Не добре!» А вона у відповідь: «Чому відразу охмурять? Я чесно хотіла доньці подарунок купити. Вона у мене в інститут поступила. П'ять тисяч на це витратити збиралася. А у мене гроші не беруть. Несправжні, кажуть. А як же несправжні, коли я сама купюру сто раз перевірила. На, дивись!» І дістає з складок своїх спідниць кольоровий нерівний клаптик газети розміром не більше радянського паперового рубля.
Ми - іржати. «Щось не працює на нас твій гіпноз, Марьям! Кидай-но ти цю справу. Краще по-старому лохів ворожінням на гроші розводь». А циганка в істерику, причому вельми щиру, як мені здалося. Розповіла, що вранці вдало опрацювала одного, який поспішав на поїзд субтильної інтелігентика в піджаку та окулярах. У легку «зняла» з нього 5 тисяч одним папірцем і вирішила з такого успіху отоваритися, коли магазини відкриються. А тепер ось ні за що опинилася тут і чекає, коли її барон приїде і витягне.
У мене з напарником виникли деякі підозри. Папірець цю ми у неї випросили, клятвено обіцяючи повернути. Осторонь від неї нарвали схожих клаптиків з завалявся в столі газети, змішали все з циганкіним обривком і принесли їй «на впізнання»: «Ну, де твоя тут грошика, Марьям?» Та через решітку відразу витягає саме свій шматок і вже надійно ховає на собі. «Ви що, зовсім ідіоти, чи що? Що ви мені тут уривки газетні підсовуєте?»
Виявилося, що «і на стару буває проруха». Якийсь гіпнотизер-гастролер, мабуть, заради кумедії переконав Марьям в тому, що саме цей уривок - справжня купюра номіналом в 5 косарів. Так переконав настільки потужно, що приїхав в середині дня за Марьям барону довелося пригнати полтабора таких же ворожок, щоб ті спільно «розгіпнотизували» свою товаришку.
А ми ще півдня переглядали ранкові записи з камер спостереження і ніде так і не знайшли чоловічка, що збігається з описами циганки.
Марьям «пропрацювала» біля вокзалу ще десь з месяцок (вже з помічницями), а потім «пішла на пенсію». Більше ми її не бачили.
