У дев'яності, кого не спитай щодо борг Батьківщині віддати - так відразу все одесити: «ой, да откуда такие відсотки?», «Ой, та я вас благаю, я стільки не займав!»
Косили часто. Навіть по психіатрічним статтям, хоч таких і не сильно багато знаходилося. Часом досить було пояснити, як проходить обстеження і які перспективи. Або пообіцяти визначити в нервово-психічні війська. Ага, де тільники видають і на зебрах верхи вчать їздити. Але знаходилися кадри. Часом настільки вмілі та винахідливі, що аж в ступор вганяли. А то і в розгорнутий епілептичний припадок, додав колега. І повідав історію.
Міша (назвемо його так) не міг би назвати себе класичним ботаном. Ні, навчався він добре, і навіть на фізкультурі показував не останні результати. Ось тільки компанії однолітків не дуже любив. І конфлікти намагався розрулювати не кулаком, а добрим словом. Тому - так, швидше ботан, але більше в душі, ніж зовні. І цій самій душі було якось неспокійно: ті, хто був постарше і вже повернулися з армії, такого встигли розповісти, що Міша зрозумів: не про нього статути писані. Значить, треба щось робити. Перебравши перелік статей для негодників, він було зажурився і став наспівувати - мовляв, завжди бути в касці - доля моя: такому лосю ні виразку, ані грижу, ані плоскостопість зобразити не вдасться. Але потім погортав потрібну літературу - і засяяв. План сформувався.
На призовну комісію Міша прийшов з легкої усмішкою на устах, з плеєром і в навушниках. Потеревенів з однокласниками, походив по коридору - і раптом звалився на підлогу, забившись в епілептичному припадку. Вибіг на крики хлопців медичний персонал і підтвердив: так, натуральний епіпріпадок, генералізований, з піною з рота і прикушеним язиком. Вкотили реланиум, перенесли на кушетку, повернули на бік, дали відлежатися - і виписали направлення на обстеження в психдиспансері. Так, не дивуйтеся: в ті роки епілептики проходили обстеження по психіатричній лінії, і епілепсію підтверджували або спростовували психіатри.
За тиждень Міша встиг познайомитися і з постійними мешканцями відділення, і з хлопцями, яких теж надіслали на обстеження. Нічого страшного, тільки режиму треба чітко дотримуватися. Ось тільки лікар не сильно порадував. Ні, мужик-то нормальний. Ось тільки в'їдливий. Все дивувався, чому на електроенцефалограмі ніяких ознак хвороби. І звідки тоді припадок на рівному місці? Заспокоїв: мовляв, нічого, ще тиждень подивиться, там видно буде. Довелося коригувати план і спантеличувати брата.
Незабаром разом з сигаретами, чаєм і пакетом смачненького брат передав Михайлу навушники і плеєр. Санітари знизали плечима: мовляв, твоя справа, тільки будь добрий, сам стеж за своїми речами.
А на наступний день доктора буквально висмикнули з кабінету відразу після ранкової п'ятихвилинки: у Михайла трапився напад. Знову повноцінний, розгорнутий. А через п'ять хвилин - у його сусіда по палаті. А слідом - у санітара.
- Так що ж це за епідемія з наголосом на «епі»! - лікар оглянув трійцю, яка мирно сопіла після нападу.
- Вони музику слухали, доктор, - здав хворобливих хлопчина зі злощасної палати.
- Яку музику? - не зрозумів лікар.
- Класичну, - з радістю пояснив хлопець, простягаючи плеєр з навушниками - «Фуги Баха». Мишу забрали, а плеєр так на ліжку і лежав. Вони і поцікавилися. Ну і...
- Ну на фугу поки не тягне, - з сумнівом знизав плечима доктор, покосившись на трійцю і взявши в руки пристрій - а з припадками треба розбиратися.
Розбиратися, втім, довелося недовго. Плеєр відразу здався... неправильним, чи що. Ні, касета з фугами Баха в ньому дійсно була. Ось тільки сам пристрій виявився з апгрейдом. До задньої його стінки синьою ізоляційною стрічкою був прикручений окремий блок, крупніше самого плеєра, і ось як раз з приводу нього у доктора до Міші з'явилися питання.
- Конденсатори, резистори, дублююча проводка і контактні пластини на оббивці навушників. Що ще? Ах да, кнопкою відтворення ланцюг замикається... Міша, так тобі можна давати свідчення про рацпропозицію! Це ж треба - своїми руками зібрати портативний апарат для електросудоминної терапії! Як зрозумів-то ще?
- Було б де літературу знайти, - опустив очі Міша. - А з електрикою розібратися не проблема. Доктор, на мене хлопці сильно злі?
- Вони ще не знають, що до чого. Поки що думають, що в плеєрі якийсь дефект.
- Може, не варто їх переконувати? - з надією подивився хлопець.
- Я подумаю, - доктор покрутив у руках пристрій. - Бах, кажеш? Треба ж, як сильно діє класика на незміцнілі уми. Приголомшливо, не побоюся цього слова. З перших нот плющить починає. А потім ковбасити.
- Ти його списав в результаті? - запитав я.
- Пфф! При такій-то готовності до самоушкодження, помноженій на винахідливість? - пирхнув колега, - Звичайно, списав. Як ти сам розумієш, не по епілепсії. Зате на психопатію накопали стільки, що й вигадувати нічого не довелося. Але який кадр, га!
