18 лютого 2014 року під час виконання службово-бойового завдання загинув прапорщик Олексій Іваненко.
У роковини гибелі, про Олексія, як про живого згадують його колеги-оркестранти.
У 5 Слобожанській бригаді він служив з 21 жовтня 2005 року. Спочатку був у роті зв'язку, тому що в оркестрі не було місць. Але незабаром він все ж зайняв своє місце.
«Ми жили в одному невеликому містечку, де всі один одного знають, особливо музиканти. Льошка народився в 1977 році, я трохи старший за нього. Наші батьки жили на одній вулиці, тому я спостерігав, як він ріс, як ставав музикантом. Олексій грав на кларнеті, закінчив музикальну школу у Харкові. Потім був вихованцем при військовому оркестрі при авіаційному училища радіоелектроніки»
- згадує побратим Андрій Маслій.
За два роки до смерті прапорщика Іваненка померла його рідна сестра. Олексій прийняв рішення усиновити двох дітей, хоча у нього самого було троє донечок. У 2014-му дівчатам було 8 та 4 роки, найменшій - 4 місяці.
«Вся родина Льоші тоді була шокована і ми також. Найменша донечка зовсім крихіткою була. Вона тата і не пам'ятає...А на фотокартках впізнає його відразу. Показує пальчиком і говорить: «це мій тато»
- розповідає начальник оркестру Володимир Столяров.
Олексій Іваненко загинув від кулі, що потрапила в груди і перебила хребець. Це був постріл наповал.
«Він любив своїх донечок і музику. Був життєлюбом і завжди усміхненим. Смерть завжди забирає кращих»
- ділиться колега по службі прапорщик Сергій Писарєв.
6 років поспіль у день загибелі Олексія, оркестр частини разом з командуванням зустрічаються з родиною загиблого біля його могили аби віддати шану побратиму.
