Понад десять років свого життя нацгвардієць на позивний «Старий» боронить Україну, пройшов харківський контрнаступ, ходив у розвідку в Кліщіївці на Донбасі.
Про це розповідає 5 Слобожанська бригада «Скіф» НГУ.
Нині в складі мобільно-вогневої групи прикриває небо над Харківщиною. Про військовий шлях, силу побратимства і те, як змінюється війна – у нашому матеріалі.
Петро за позивним «Старий» в армії з невеликими перервами вже 12 років. Демобілізувався після АТО і був переконаний, що у стрій більше не повернеться.
«Я взагалі механізатор. Я робив в селі. Ну, то і все. А так вийшло, що я в армію попав, це чисто випадково» - посміхається Петро.
Але лютий 2022 все змінив.
«24-го ми приїхали, а 25-го ми вже були на позиції» – пригадує «Старий».
Простим піхотинцем він визволяв Харківщину під час великого контрнаступу. Згодом, уже старшим групи, ходив у штурми. Найважче, згадує, було вести побратимів на завдання.
У мене в групі так вийшло, що майже всі з села. І всі один одного знають. Оце, напевно, було найтяжче. Ми ж йдемо, ми ж не на прогулянку йшли. Ми ж йшли, кожен раз ідеш, і ти не знаєш, чи назад повернешся, чи ні.
- А що ви хлопцям говорили, щоб якось змотивувати їх?
- Ну, особливо нічого такого не говорив. Сказав, що треба йти туди. От і все, йдемо туди.
У Кремінній на Донбасі Слобожанські «Скіфи» взяли росіян у полон.
«Ліс, пішли на позицію на певну точку. Вони по нас відкрили вогонь, потім ми оточили їх. Одного «задвохсотили», другого «затрьохсотили» і забрали», - пригадує «Старий».
І хоча дронів у 2023 було ще не так багато, противник працював по українських позиціях з усіх видів озброєння.
«Ну, найстрашніше - це танк, напевно, бо ти не встигаєш чути нічого. Ти чуєш уже прихід і все. Міномет - ти можеш сховатися, бо у тебе є час. А від танка немає часу сховатися», - ділиться враженнями Петро.
Два роки тому гвардійця перевели з піхоти в зенітники. Разом із побратимами чергують нині під час дронових атак, прикривають небо над Харківщиною. І з кожним місяцем збивати «Шахеди», «Гербери» і «Молнії» стає дедалі складніше.
«Літом робота була тільки вночі. Починаючи десь з серпня, ворог почав дуже часто використовувати тактику цілодобової атаки. Якщо раніше це було приблизно в один і той же час по одному і тому ж маршруту, вже було ясно, що за БпЛА, там типу «Герань-2», «Шахед», то зараз це дуже часто поодинокі. Кожні пів години залітає один-два, і вони працюють більше на психіку», - розповідає Слобожанський «Скіф» Олександр на позивний «Дипломат».
Ворог збільшує інтенсивність, міняє тактику, модернізує дрони.
«Вони просто шукають, де наших менше стоїть, і стараються обходити їх, та й все. Ну, наші точки обходять. Зараз реактивні «Шахеди», їх важче збивати, вони швидше летять. Чим менша ціль, тим важче збивати. Ну, «Шахед» - велика ціль, його легше збивати», - говорить «Старий».
В екіпажі мобільно-вогневої групи обов’язки бійців чітко розподілені. Петро – водій. Та за потреби може стати до гармати.
«Петро - стріляючий водій. Осінь була дуже тяжка при тому, що працюємо в полі, ви бачите, яка машина. По верх колеса, буває, як застрянеш. А Петро може виїхати. Я б там зроду не виїхав!» - посміхаючись говорить Олександр на позивний «Дипломат».
Скільки б «пташок» не приземлили, кажуть гвардійці, цього замало. Хоча кожен знищений безпілотник і додає мотивації. Бійці підтримують один одного й намагаються знаходити час для перепочинку. Та щомиті готові до виїзду, щоб захистити українців від ворожих атак.
