Історії Героїв Слобожанських «Скіфів»: лейтенант Дмитро Огородніков, позивний Кіпр
Цей цикл матеріалів – сповідь наших Героїв про те, чому та кого вони пішли захищати, одягнувши гвардійський однострій та взявши до рук зброю, про власні мрії, очікування та впевненість у майбутньому.
Про це розповідає 5 Слобожанська бригада «Скіф» НГУ.
1 липня 5 Слобожанська бригада «Скіф» НГУ відзначатиме 33 річницю з Дня створення нашої військової частини. «Відзначатиме»… яке не притаманне війні слово. Втім, ми будемо саме святкувати та відзначатиме День своєї частини тим, що ще з більшою силою нищитимемо ворога, який прийшов на нашу землю! Ми будемо відзначати День частини розповідями про своїх побратимів, які щоденно ризикують і, нажаль, віддають своє життя за тих, кого люблять та цінують – свої родини, дітей, коханих, друзів.
І продовжує цей цикл горда людина, яка не бажає терпіти приниження і бути підкореною – лейтенант Дмитро Огородніков, позивний Кіпр.
«Моя історія, мабуть, схожа на багато інших. До повномасштабного вторгнення я займався бізнесом. У 22-му почав волонтерити у Харкові. У 23-му пішов до військкомату, став до лав підрозділу, який відстояв Харків - 5 Слобожанська бригада «Скіф» НГУ.
На питання «Чому я вдягнув форму гвардійця?», я відповів собі вже давно. Це все якось комплексно для мене, важко і легко одночасно. Можна говорити про захист незалежності України, про захист свого будинку, захист своїх близьких і так далі. Так, безперечно, ці фактори впливали на рішення як моє, так і багатьох моїх побратимів. Але я впевнений, у кожного з нас є щось своє, особисте. Не дати себе принизити, не дати бути побитим, чи підкореним, не втратити можливість відповісти на образу. Ось це моє – особисте! Це -характер, в мене це мої батьки вклали.
Я був у Кліщіївці і розумію, наскільки важка задача у піхоти. Тепер я охороняю небо над Харковом. Кожна ціль, яку ми чи хлопці з інших екіпажів вражаємо, – це чиєсь збережене життя, чиєсь майбутнє. Ворог не зупиниться сам. Вони не можуть здолати нас на полі бою і застосовують цілком терористичну тактику – вони б`ють всім, чим можуть дотягнутися і куди можуть. Зараз ми з хлопцями робимо все, щоб вони і тут не мали переваги.
Я ніколи не хотів бути військовим. Не думаю далеко про майбутнє, але мрію після завершення бойових дій та нашої перемоги знов побувати на улюбленому острові. А поки я з честю ношу форму Слобожанських «Скіфів» і розумію важливість своєї місії!»
