Володимир усе життя присвятив військовій службі, свій професійний шлях він розпочав у правоохоронних органах, де дослужився до майора поліції.
Про це повідомляє 5 Слобожанська бригада «Скіф» НГУ.
Після десятиліть служби чоловік вийшов на заслужений відпочинок і планував спокійне життя поруч із родиною.
Однак повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022 року змінило все. Не вагаючись, Володимир вирішив знову стати на захист країни.
Сьогодні Володимир – водій роти охорони та забезпечення пунктів управління 5 Слобожанська бригада «Скіф» НГУ. Його бойовий шлях охоплює Харківський, Донецький та Луганський напрямки.
Повномасштабне вторгнення Володимир зустрів у рідному Харкові. Рішення долучитися до війська ухвалив одразу, однак у перші місяці отримав відмову й був змушений чекати виклику
Такий шанс з’явився лише в липні 2022 року – за звичайних життєвих обставин.
«Ми з дружиною вийшли до магазину. Побачив представників військкомату – підійшов сам і сказав: «Хочу служити», – згадує Володимир.
Невдовзі його направили до 5-ї Слобожанської бригади «Скіф». Після базової підготовки розпочалися перші бойові завдання.
Підрозділ Володимира вирушив у район Балаклії, де гвардійці тримали оборону в складних умовах, перебуваючи під постійним наглядом противника.
«До їхніх позицій було близько 500 метрів. Ми перебували в постійній напрузі майже два місяці – до початку вересневого контрнаступу», – розповідає він.
Під час наступу Володимир брав участь у звільненні Вербівки, Балаклії та Ізюма. Російські війська чинили запеклий опір, активно застосовуючи авіацію.
«Ворожі вертольоти заходили на віражі й обстрілювали нас, але ми продовжували рухатися вперед. Після Ізюма перейшли річку Оскіл і почали зачистку населених пунктів», – згадує гвардієць.
Згодом підрозділ перекинули на Лиманський напрямок. Саме там Володимиру знадобився його багаторічний досвід роботи в карному розшуку та поліції.
Під час одного із завдань, коли бійці доставляли обладнання Starlink через відкриту місцевість, їм вдалося викрити й затримати двох російських військових.
«Йдемо вдвох із побратимом, раптом бачимо – сидять двоє у формі. Спочатку не зорієнтувалися, а потім у мене всередині щось тьохнуло. Чуйка спрацювала миттєво. Дивлюся на форму й розумію – не наш піксель. Ми їх затримали й доставили за призначенням», – розповідає він.
У листопаді 2022 року підрозділ зайшов до Серебрянського лісництва – однієї з найгарячіших ділянок фронту.
«Обстріли були постійними – артилерія, міномети, танки. Евакуювати поранених було надзвичайно складно», – каже військовий.
Попри втрати й важкі умови, гвардійці продовжували виконувати завдання. Через непрохідність основних шляхів доводилося заходити на позиції в обхід – пішки долаючи понад 12 кілометрів.
«До ворога було близько 50 метрів. Ми заходили з флангів, брали в кільце. Територія була щільно замінована, але завдання виконали», – зазначає Володимир.
У березні 2023 року він знову повернувся до Серебрянського лісництва, де підрозділ відбивав постійні штурми противника.
«Ворог часто атакував під час ротацій. Ми постійно виходили на допомогу передовим позиціям. Був день, коли після чергового штурму ми нарахували 68 “двохсотих” ворога за добу. Це наш підрозділ так відпрацював», – говорить гвардієць.
Після Луганщини Володимир виконував завдання на Запорізькому напрямку як водій-санітар, евакуюючи поранених із поля бою.
У грудні 2024 року його батальйон розформували, після чого він продовжив службу у складі мобільної вогневої групи.
«Полювали на дрони, які летіли по наших містах», – каже він.
Сьогодні Володимир продовжує службу в 5-й Слобожанській бригаді «Скіф». Він і далі захищає рідний Харків – місто, за яке свого часу повернувся на службу.
