Позивний «Нікон»: не відкладайте життя на завтра.
Про життя на передовій, військові будні та про те, як війна допомогла гвардійцю знайти справжнє кохання.
Антон Карпенко – офіцер прес-служби 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» Національної гвардії України за допомогою своєї камери розповідає світові правду про війну росії проти України. Він прийшов до Сил оборони добровольцем з початку повномасштабного вторгнення: захищав рідний Харків, також обороняв Балаклію, воював у Кременній та Сріблянському лісі, ставши справжнім бойовим офіцером. Після служби в гарячих точках фронту нацгвардієцьна позивний «Нікон» знову фотографує - фіксує події, як на бойових позиціях, так і в тилу.
Літо 2022 року - Антон Карпенко разом з побратимами тримає оборону в одному з населених пунктів Харківської області. Згадує, як на другу добу після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, коли Харків був під масованим обстрілом армії окупантів, він не зміг всидіти в укритті і пішов добровольцем до війська.
«Сходив в магазин, накупив на всі гроші їжі, яка була доступна, віддав своїм. Взяв собі палицю ковбаси і цукерку одну - і все. Я зрозумів, що тут кашу не звариш, а своїх треба було захищати, а нічим. Тож, пішов туди, де брали добровольців та давали їм зброю – до 5 Слобожанської бригади «Скіф», - пригадує Нікон.
Так Антон, який працював професійним фотографом і викладав фотомайстерність студентам, став військовослужбовцем Національної гвардії України. Одна з його перших посад – гранатометник. Зізнається: в тих екстремальних умовах довелося дуже швидко навчитися стріляти практично з усіх видів зброї.
Пізніше Антон служив старшим на блокпосту під тоді окупованою російськими військами Балаклією. Згадує, що їх завданням було утримувати позицію і не дати противнику просунутися далі. Також Нікон брав участь у боях у Кремінній та Клещеївці.
«Можливо мені щастило - я не потрапляв у великі негаразди, але всі, хто зі мною заходив, всі обов'язково виходили. Коли ми приїхали на Кремінну, то після всі повернулися назад», - розповідає Нікон.
Навесні 2024 року Антон знову взяв до рук фотоапарат. Каже, що його навички, знання та вміння помітили в прес-службі 5 Слобожанської бригади «Скіф». Так він став вже прес-офіцером Слобожанських «Скіфів» та ось вже півтора року робить фоторепортажі з бойових позицій, навчань, стрільб, портрети побратимів та посестер - намагаючись чесно передати фронтове життя гвардійців і розповісти світу про війну в Україні. Його знімки брали участь у виставках як в Україні, так і за кордоном, наприклад, у Нідерландах, де була організована персональна виставка фоторобот офіцера Слобожанської бригади.
Антон розповідає, що до повномасштабного вторгнення рф одним із напрямків його зйомок були «love story». Він влаштовував фотосесії для молодят. Останні три з половиною роки в його об'єктиві була тільки війна, але тепер у його портфоліо з'явилися знімки і з власного весілля. Супутницею нацгвардійця стала волонтерка Олена. Дівчина збирає і купує для 5 Слобожанської бригади «Скіф» зарядні пристрої, рації, тепловізори, прилади нічного бачення та дрони. За кілька хвилин до церемонії одруження Олена встигає сказати, що закохалася в свого захисника на першому ж побаченні:
«Ми до цього були заочно знайомі років 10, але побачилися лише вже під час війни. Відтоді спілкувалися кожного дня, листувалися, потім Антон мені кілька разів дзвонив з тих місць, де був зв'язок. І коли ми зустрілися, мені здавалося, що я його все життя знаю. У нього теж були такі відчуття, теж казав, що та перша зустріч була зі знайомою людиною», - ділиться відчуттями Оленка.
«Вона мене щоразу проходжала зі сльозами на очах. В нас була своя фраза, що обіймаю на шпеньках, бо вона до мене підіймалася, і ми постійно обіймалися. Це було і в метро, і біля машини, яка за мною приїжджала, і біля маршрутки, на якій я їздив. Зустрічала вона мене завжди Якби рано я не приїжджав, вона мене завжди зустрічала», - доповнює розповідь дружини офіцер прес-служби Слобожанських «Скіфів».
Гвардієць обсвічився коханій романтично та незвичайно - запропонував подивитись Кам'янець-Подільський. Виїхали о другій ночі, згадує Олена. Після п'ятнадцяти годин за кермом, наполіг - треба піднятись на пагорб з видом на фортецю.
«Я спочатку подумала, що він як фотограф, він просто хоче зробити якийсь гарний кадр для нас. І коли я обернулася і побачила, що він стоїть на одному коліні та з каблучкою - це було, ну, знаєте, це як дитяча мрія - дівчинки з дитинства мріють про це. Ось, Антон втілив мою мрію», - посміхається наречена.
Пишне весілля молодята відклали до мирних часів. Зараз всі гроші йдуть на допомогу 5 Слобожанській бригаді «Скіф», а після Перемоги подружжя планує вирушити в подорож українськими містами.
{gallery}2025/10/ngu/anton/gallery}
