Станом на сьогоднішній день українські суди розглянули аж 17 справ про адміністративні правопорушення, в яких винні громадяни перебували в громадських місцях без масок.
У кількох справах порушниками виявилися працівники торгових підприємств. Наприклад, продавець, яка не могла відрахувати здачу покупцеві, оскільки в рукавичках це було робити вкрай незручно. А як тільки вона їх зняла - пильний страж порядку негайно склав протокол.
Частина продавців були притягнуті за те, що знаходилися на робочих місцях без масок.
У всіх цих випадках судді були одностайні. Наймані працівники не повинні витрачатися на маски і рукавички, необхідні для роботи. Цим їх повинен забезпечити роботодавець.
Двоє «безмасочних» громадян отримали по усній догані. Один - оскільки просив не карати суворо, бо має на утриманні малолітніх дітей і більше не буде. Другий пояснив, що був затриманий на вулиці, коли йшов в аптеку, щоб придбати маску.
Але не все відбуваються так легко.
Найбільше штрафів - 4 - на порушників «масочного» режиму наклав Зарічний суд міста Суми.
На території, підвідомчій цьому суду знаходиться озеро Чехова, куди звикли виходити місцеві жителі, в тому числі студенти з прилеглих гуртожитків.
Всі 4 штрафи Зарічний суд наклав саме на студентів. Цілком ймовірно, не в останню чергу, з огляду на їх слабкі можливості в плані як юридичного захисту, так і укладення угоди з тлумачним адвокатом.
Зате в Кельменецькому районі Чернігівської області «безмасковий» громадянин продемонстрував справді блискуче знання законодавства і вміння ним користуватися на практиці.
Опівдні першого ж дня, коли Кабмін ухвалив, що в громадських місцях все повинні знаходитися тільки в масках, цей громадянин з'явився на зупинці без жодних засобів захисту.
Він був затриманий, на нього склали протокол і через пару днів порушник постав перед судом.
На своє виправдання він повідомив, що згідно зі ст. 8 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «...фінансування профілактичних і протиепідемічних заходів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а у випадках, передбачених законом, - за рахунок коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, а також коштів фізичних осіб.»
Також в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать, що даний громадянин зобов'язаний за свої кошти виготовити або придбати респіратор або захисну маску. І придбання маски не було йому профінансовано з бюджету.
Крім того, не визначені медичні критерії і не прийняті нормативні акти про необхідність носити маски або респіратори.
Громадянин каявся в тому, що з'явився на зупинці без маски. Але безкоштовно маску йому ніхто не пропонував.
Вислухавши сторони, суд не виявив в діях громадянина складу адміністративного правопорушення. А тому справа була закрита.
Частину протоколів суди повернули поліції через неправильне оформлення.
Не обійшлося в судовій практиці по «безмасковим» справах без чудасій.
В одному випадку правоохоронець не вказав в протоколі ніяких обставин порушення. Ні місця, ні часу, нічого крім паспортних даних «порушника». Суд прогнозовано відмовив у розгляді, окремо відзначивши, що відсутність «розператора» не може вважатися порушенням, оскільки даний предмет не передбачений жодним нормативним актом.
Протокол, складений спеціалістом відділу благоустрою райдержадміністрації також не був розглянутий. Суд вказав, що даний чиновник не наділений правом складати протоколи про адміністративні порушення.
Перечитавши судові рішення нескладно помітити, що законодавчі акти, згідно з якими на громадян за появу в громадському місці без маски можна накласти штраф, готувалися недбало, похапцем і вийшли вкрай неякісними.
Якщо помножити це на недбалість правоохоронців, що оформляють протоколи, можна сміливо прогнозувати: кількість штрафів буде гнітюче малою.
