Зайшов я за лампочкою в магазин електротоварів. Усередині народу було небагато, чоловік п'ять всього, але тільки двох з них можна назвати персонажами.
Перший персонаж – це дама (з, не за віком, прямою спиною), що стоїть біля каси. Забігаючи наперед, зізнаюся, що заздрю її друзям і знайомим, адже вони мають можливість і задоволення спілкуватися з таким неординарною людиною. Одягнена вона була непомітно і дещо старомодно: темне плаття до підлоги, срібна брошка, маленький ридикюльчик, мереживна хустинка в руці і зачіска як у панянки з Чеховських оповідань. У театральному фойє, ніхто б на таку й уваги не звернув, але в магазині електротоварів, вона виглядала як дерев'яна прядка в Силіконовій долині. Вік жінки визначити було важко, може 61, а може і всі 79. Чорт її знає. В одному я тепер не сумніваюся, що у неї є секретний фамільний рецепт, за яким вона готує настоянку і приймає її по одній чайній ложечці натщесерце, кожні двісті років.
Другим помітним персонажем в магазині був бородатий козак, який вивчає вітрину з проводами. Козак був одягнений просто і зі смаком: кросівки, спортивний костюм, а на голові каракулева шапка-кубанка. На вулиці стояла спека під тридцять, тому по обличчю козака з-під шапки стікали мужні струмки поту.
Касирка чогось ненадовго відлучилася в підсобку і черга розповзлася по всьому магазинчику. У каси залишилася тільки загадкова дама.
Я підійшов до неї і запитав:
- Пані, ви в касу? Я буду за вами.
Вона кивнула і, вказуючи в сторону козака, відповіла:
- Повинна вас попередити, що за мною займав о-о-н той пан в зимовій шапці.
Всі, хто були в магазині, вибухнули диким реготом, я в тому числі.
Козак явно образився, він випнув груди вперед і строго сказав:
- Бабуся – це вам не зимова шапка – це я козак!
Дама вдала, що здивувалася і відповіла:
- Хто б міг подумати? Козак. Який милий збіг, ваше благородіє, ви козак, а я баронеса.
- Я козак без всяких збігів! Зрозуміло?! По шапці не видно, чи що ?!
- Ну, не гнівайтесь, голубчику, по шапці, так по шапці, козак, так козак. Але, я старша за вас за віком і за рангом, так що дозволю собі дати вам маленьку життєву пораду: якщо вам, раптом, набридне бути козаком і ви захочете, щоб вас стали називати, ну, скажімо, ловцем перлів, то однієї плавальної шапочки буде абсолютно недостатньо, доведеться все-таки і за перлами попірнати.
Мужик в зимовій шапці спопелив даму поглядом, внутрішньо сплюнув і, не чекаючи касира, гордо покинув магазин, брязкаючи невидимими шпорами на кросівках ...